Кошмар на вулиці Постсовєцкая

 

       …Але інколи (а тепер, практично, завжди) мене навідує думка, що для нашого суспільства було б корисно і непогано заборонити на телебаченні передачі про кримінал. Принаймні у тій формі, в якій вони є. Я їх не дивлюсь, але мені приходиться їх чути, коли опиняюсь в коридорі. І я можу зробити висновок, що йдуть вони завжди. Тобто, якщо озброїтись телепрограмою, пультом, кішкою і в’язанням, то можна, вдало переключаючи канали, протягом доби насолоджуватись оперативними діями Внутрішніх Органів.bad tv

       Жодне кіно вже не потрібно! При створенні цих програм працюють справжні митці жанру horror. Навіть зі звичайної сімейної сварки вони витворюють такий нічого собі детективчик, де замішані сусіди, шкільна вчителька і електрик, який є аби-неякий свідок, бо шось там ремонтував у під’їзді і все чув. І в яких це все подробицях! Аж гидко.

       В принципі, хай там вже дивиться, але… Ось цитати пані N.: „Я нікому не вірю!”, „Навколо одні злодії”, „Єдина людина, кому я можу довіряти – це я”. Вона прожила життя і її останок, це тотальна самотність. По-просту, вона є жертва гонитви за рейтингом телевізійних менеджерів. Мені вона каже, що я дивлюся на життя через рожеві окуляри, каже, — подивись, яке життя насправді! Кажу, що не хочу такого дивитись, мені своїх проблем вистачає. „А, ось коли випаде в житті щось таке, то що тоді?”, — „Тоді й буду розбиратись…”, — „Але ти будеш не готовий!” Розумієте, вона готується, вона вже готова прийняти це у своє життя!!!

       Мій приятель розповідає, що його сусідка теж підсіла на таку розвагу. Старенький професор філософії пів-пари відводить розповідям, що суспільство, це суцільні звірі, а не так, як було за Польщі, чи то за Австрії, та й навіть за Совєтів такого не було — і наводить приклад з якоїсь передачі. А я-то думаю, чого він так паскудно викладає – хіба тут будеш книжки читати, коли повністю втрачений інтерес до життя! Пенсіонери злі, сваряться, жодної поваги до інших – а чи будеш когось поважати, коли нікому не довіряєш і кожний в твоїх очах потенційний вбивця?!

       Вже б краще дивились вони американські боєвики. І крові там вистачає і смерті, але б в підсвідомості залишилось, що це лише кіно, а життя є життя, і воно прекрасне. Принаймні, його таким можна зробити!

Аби мене не зачепили!

       Автомобілісти дали жару! Давненько наш люд не виступав настільки організовано. Ну, шо поробиш, про "жареного петуха" і про те, куди він клює, все ж таки, правду кажуть. Споглядав новини і думав, чи у нас, громадян України, мало проблем, які можна (і необхідно!) було б так вірішити — організовано і консолідовано?! То чому ж це не відбувається? Щиро радий за атомобілістів, але на їх прикладі хочеться зауважити про одну нашу ментальну рису — моя хата скраю… Готові шось відстояти (і робимо це завжди досить оригінально, що є +), коли це стосується чогось власного, а те, що зграя клоунів нахабно розвалює країну маючи усіх за дурнів, здається, вже нікого не обходить… Чи то з того, шо вже неможливо перевершити їх в "оригінальності"?

       Я особисто, вже нікого з них не хочу бачити і чути. Аби моя хата, дійсно, була скраю…