молитва

Господи, я знову хочу прийти до Тебе… Навіть після того, що я зробив, і як це зробив, і що ще хочу продовжувати так робити… Просто якось соромно бути перед Тобою. Тому стан вини. Не хочеться переживати його інфантильно. Бо тут, перед Тобою, нема правил, які хочеться використовувати, якими хочеться маніпулювати. Нема правил? Усе очевидно? – то тоді і не хочеться переживати, бо це боляче. Бо це зміна свідомості. Це подолання відстані між „я” правдивим і „я”- „судженням про себе собою”, це зміна парадигм.

У мене усі умови. Я в кімнаті один. Субота. Останній травневий вечір лише починається. Джаз з інтернет-радіо. Я можу побути з Тобою. Я навіть відчуваю, що мені необхідно побути з Тобою.

Давно я не був перед Тобою. Але приходжу до Тебе, бо потребую виправдання, бо навіть те, що могло б виправдати, — обряди, Таїнства, — вже не виправдовує. Це вже може бути на осудження.

Я не є кращий. Я грішу як і усі. Мій гріх такий, у якому зізнаватись перед людьми не дозволяє межа сорому, т.т. така межа, яка не дозволяє певним явищам бути у моєму горизонті. Їх присутність – дисгармонія. Я ж відповідальний за гармонію своєї душі, бо це – мої вибори.

Що відбувається, коли Ти прощаєш? Коли Ти наводиш порядок, гармонію? Коли Ти очищуєш мене, мою совість, мій горизонт?.. Хіба це може бути якимось чином видалене, забуте, стерте? Але в Тебе – так, може.

молитва: 1 комментарий

  1. Господь

    Сльозу зітре з очей сумних

    І всіх розрадити зуміє,

    Й Любові вистачить на всіх…

Комментарии запрещены.