«Весілля-дитина» — алгоритм зрозумілий…

Сталось! Я буду татусем!!

Ось такі ось знаки оклику… Що там за ними, навіть самому важко розпізнати. Радість є, це ж чому не радіти? Я радий, що у мене і моєї коханої Оксани буде спільна дитинка. Оксана також рада. Хоч і було, що півтора дні проплакала… Зрозуміло, в принципі, що у вагітних перепади настрою, але фраза, яку вона проволала мені в слухавку у відповідь на спроби її потішити, — «Все не так, як мені хотілось!», — може бути і моєю фразою. Але якось мені нема часу і настрою вже про це думати. Якщо думати — це груз…

Сталось як сталось. Я вже буду татусем.

Багато справ зараз необхідно віришити в короткі строки. Звісно, що відгуляємо весілля, яке навіть не планували на зараз. Думали пізніше, цим літом, або наступним… Тобто, думали, що це буде цілком залежати від нас. Сталося ж, що це цілком залежить від обставин. Гуляти будемо зараз, поки не видно живота. Вбахаємо купу грошей, аби віддихатись людей, думка яких дуже важлива, бо ж «що люди скажуть». Так, начебто, личило б…

Оксана заявила, що не хоче весілля. Мені теж пофіг, але наголошую на тому, що подія вінчання є вагомою як для мене, так і для неї, тому добре було б, щоб вона викарбувалась в нашій та друзів пам’яті яскравими спогадами. Запропонував їй та батькам сценарій. Їм сподобалось, вони підтримали. Тепер це треба зреалізувати. Ціль — перетворити весілля в кльове свято для себе та гостей (та цілого Львова) з мінімумом стресу в його підготовці і мінімумом капіталовкладення. Хочу все зробити чотко і мудро. Тому в мене є план.

І буду вас в цьому надалі інформувати)

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*