День народження найвпливовішої людини в Україні — Захер-Мазоха.

Що не кажи, а Назарук — то потужний в думці хлоп. Мутити такі акції, прості та такі, що трохи примушують подумати, та ще з усмішкою — то талант!

Ось так у ЛЬвові відсвяткували день народження найвідомішого львівянина Захер-Мазоха — з присмаком мазохізму, що особливо відчувається зараз, в міжвиборчому періоді. Про це і свідчив напис на плакаті «Mazox.ua», що складався з колажу фотографій українських політиків — «минуло 174 роки, а нам все більше це подобається…» На підтвердження цьому «звичайний» українець-виборець-мазохіст за гроші, що йому кидали, вкидав до виборчої скрині бюлетні за одного з двох кандитатів у президенти.

Махохізм по-Львівські

mazoch - кафе

З такого кута зору організатори перформенсу навіть дужі праві у ствердженні, що Леопольд — найвпливовіша людина України. І ці вибори — найяскравіший тому показник.

Автобус «Велика Кишеня».

Хоч Львів і має власний автобусний завод, але продукцією його тішиться не дуже часто, — занадто дорога вона для місцевого бюджету. Але нещодавно зустрів справжню автобус-кишеню, покликанням якої є розвантажити трафік Сихів-Центр. Таких довжелезних я не бачив навіть у столиці. Це ж ризикнули виставити його на вузенькі вулички міста левів! Але дай їм Бог щастя, бо роблять добру справу. Тільки в скільки обійшовся він нашим городянам, в ціну одного або двох, то теж одному Богу відомо.

Автобус на Сихів

Ера «Аватар»

не хочу співати меморанди, але радію, коли ніщо не забороняє мені це зробити!
Аватар — дивовижно потрібний фільм, настільки гарно продуманий в усіх відношеннях, що аж приємно, бо все сприймалось настільки живо і з таким наростаючим почуттям дитячого захвату, що хотілось все раз більше віддатись тому почуттю, який надавав фільм, до переживання якого так запрошувала головна героїня свого хлопця… клЁвий, клёвий фільм, шо не кажи!
Три години сплошної бомби!!! Комфорт глядацької уваги був на максимально високому рівні. Не вгадав з коханою, правда, трохи місцями в залі, брали шо було (нармально як по касі здєлали також, га?), хотілося б поближче, але і так було на шо подивитись. Спасибі цим чувакам, шо розроблюють такі нові технології, бо це вражало! в мене спочатку був стрём, що мене шось буде напрягати в цих окулярах, тіпа — «от, Вітя, уявляй собі, що це так…», трохи скептично до цього підходив, але я досить швидко призвичаївся до 3D (ви вибачте, що я вже такий колхозник) і, вимушений сказати, є якийсь прикол в цьому, є, є… А як цей прікол, що це не анімація, ні графіка, а реально людина грає? Ось тому дивишся — і віриш, переживаєш! Віриш, шо і в тебе є якась така душа, яка робить тебе людиною, розумієш взагалі, що значить бути людиною. Хоча ні, якраз саме вирішувати глядачу приходиться , в чому ж заключається людяність, тобто, давати собі відповіді на такі прості, загальні питання, коли лише так чи ні, і бачити їм підтвердження тут же на екрані, дозволяти надалі собі мріяти, мріяти, що це і я так можу! В мене під час перегляду фільма також було те саме пароноїдальне відчуття, як і у головного героя (ніколи не пам’ятаю на імена) стосовно свого місця перебування. Мені так само не хотілось прокидатись в реальному світі, аби тільки цей фільм як можна довше не закінчувався! До речі, вони в цій подачі персонажа, як мені здається, трохи недопрацювали (хоча загально робота виконана на всі сто), бо не може так людина настільки одухотворена так паскудно, зневажливо місцями, ліниво ставитись до дійсності, хай би яка вона не була. а то запустив собі бороду, тіпа, борець за права людини і гайда хничить. 
А так вобще, образ героя нічо створений. Позитивно вчить свободи. І херня, шо фільм по шаблону снятий, — герой-одиночка, принцип «Попелюшка», та «торт в морду — теж смішно», — основну ідею кінематрографа Америки — СВОБОДА, передали супер. Це однозначно фільм, який приречений на культовість. Це нова ера Аватар.

Хата — миле та рідне слово кожному українцю

Вже дуже давно я збираю матеріал про найпопулярніше слово для назв комерційних структур у Львові. Популярне воно також і в Україні загалом, але ніде, як у Львові, ви не зустрінете його так часто — слово «ХАТА».

Першими, кого можна згадати — монстрів «хатнього» бізнесу: фаст-фуди «Пузата Хата» та «Картопляна Хата».

Пузата хата

Картопляна хата

Пузата хата

Картопляна хата

Наступними, кого можна відмітити — адаптація східної екзотики до української дійсності — «Япона Хата»,

ЯпонаХата

ЯпонаХата

та адаптація вуличної торгівлі до вимог споживацької культури — «Чебуречна хата».

Чебуречна хата

Хочеться згадати також іншого представника фаст-фудівських «хат», який вже рік, як зник. Мабуть, не пережили економічної кризи. А шкода… Бо вуличні лоточки «Пиріжкова хата» дуже тішили львівське студентство своєю продукцією. Та й фото я не маю…

Далі — кафе. Їх, мабуть, більше, ніж я знаю. Популярною є назава «Смерекова хата», хто б сумнівався. Але зустрічається і більш креативний підхід.

Солодка хатинка

І все ж таки, ще багато пов’язаного зі словом «хата» відносять саме до їжі та пиття.

Хлібна хата

Весела хата

Слідуєм далі — агенство нерухомості «Львівська хата», та інтернет-магазин меблів «Меблева хата».

Магазин «Хата рибака», що знаходиться по вул. Вузька,3.

Хата рибака

Журнал «АвтоХата» — Автохата.

Інтернет-клуб «Хата-net».

Хата-net

Яскравим прикладом того, що Україна є пограниччям Сходу та Заходу, та взірцем лояльності в своєму інтер-становищі, є поява «Шаурма-Хаус» у львівському «хатньому» просторі. Та й взагалі, «Шаурма-Хата» було б зрадою національних інтересів.

Шаурма

Ось так. Що не кажи, а слово «ХАТА», мабуть, найбільш миле та рідне слово для будь-якого українця. Може з-за того він хоче її відтягнути від усього згубного, десь так на край?..

Весілля на день святого Валентина.

Непоганим представляється мені провести наше весілля в стилі party в одному з найстаровинніших місць Львова Пороховій вежі. Так, там присутній ресторанчик, оформлений у стилі Середньовіччя і головною перевагою якого, на мій погляд, є наявність у залі комину, він же мангал. Це класна штука для вечірки. Вистачить десятка кіло ковбасок, щоб нагодувати певну кількість танцюючої молоді.

Хочу похвалитися фотографом, який буде знімати наше весілля — Ігор Чорненький. Це наш друг, що вже давно налаштований на нашу весільну фотосесію і у якого маса ідей зробити це незвично. Він завжди каже: «Це буде круто!», — і так у нього виходить. До того ж, він майстер організовувати вечірки. Для тих, кому цікаво, можна подивитись його роботи ВКонтакті.