Творче мислення, як предмет логіки.

«В XIX в., когда формальная логика еще не отпочковалась от гносеологии, когда анализ процессов познания незаметно превращался в анализ «гносеологической эмпирии» (ощущений, представлений, аналогий и т. д.), было невозможно нащупать и осознать внутреннюю логическую связь логики знания и логики познания». («Творческое мышление как предмет логики (проблемы и перспективы)» В.С. Библер 1975)

Гносеологія – наука про знання. Епістемологія – наука про пізнання. Про буття і Про буттєвість. Тому їх і не ототожнювали. В питаннях ж логіки стосовно знання та пізнання проступає виникнення нової теорії діалектичної єдності цих двох понять. Бо знання як результат та знання як процес постають діалектичним єдним в розумінні їх як творчість.  Бо творчість може  бути і буттям і буттєвістю… …Кажись розумію про шо Біблер каже.

Відкритий лист про розбиті мрії:(

Життя ставить невідкладні задачі. І слава Богу! Бо так би і закис в своїх нігілістичних станах. Просто, деякі ситуації не залишають вибору. Бо вибір стає настільки очевидним, що не діяти стосовно його було б дибілізмом. Це треба бути лохом, шоб і надалі діяти всупереч волі і не на користь собі, натомість, користь з того буде видобувати інший…

А якщо по суті, то я не бачу сенсу працювати в компанії яка виплатила мені останню зарплату в розмірі 948 грн. Тобто, я навіть не відчуваю обов’язку відпрацьовувати ще два тижні після заяви про звільнення.

Так, я погоджувався з тим, що необхідно шукати собі альтернативу, навіть коли мені виплачували 1200. Але при такій ситуації… Чи буде незаконним, якщо я не буду допрацьовувати? Бо ця компанія не гарантує мені стабільності. І я не можу довіряти компанії-міліонеру (!), яка не може мені гарантувати нормальний заробіток.

А це мій відкритий лист стосовно цієї ситуації. Так, на всяк випадок. Може, і щоб отримати вашу, читачі, підтримку. Бо я не хочу відчувати, що в мене нема вибору і окрім даної роботи, завдяки якій я утримую родину, в мене немає інших шансів. Я не хочу бути заручником ситуації. Я не хочу бути одним з п’ятиста працівників компанії, яким втирають, що вони кращі і поза компанією ще треба пошукати роботу, де б так ставились до своїх працівників, як тут. По факту (даний заробіток — свідоцтво цьому) — мене, та моїх колег тупо обманюють, вішаючи лапшу про лояльність, співпрацю, команду!.. Залишитись — значило б зрадити своїй сім’ї, собі, піддатись системі, що робить з мене тупо виконавця, машину, без вибору та майбутнього.

Я не вийду на роботу! Попердня робота ставить мене в ситуацію необхідності шукати собі іншу. Аріведерчі! І… (скажу наостанок), мені шкода, що так стається… Бо мені, сцуко, подобалось там працювати! Мені подобалась моя робота, і я її виконував із захопленням! Все це схоже на те, що ви мені дали мрію, і ви ж її розбили!.. Вдячність?.. Самі подумайте, чи може вона лишитись?

Підслухане сьогодні

Сьогодні в ресторані «Лівий берег» відбулась така розмова:

К л і є н т — А що це у вас буде?

О ф і ц і а н т — Вечір присвячений Соломії Крушельницькій. Буде презентація книги про неї.

К л і є н т — Та-а? А вона буде?

А в магазині взуття почув таке:

К л і є н т к а — У вас є такої моделі 40 розмір?

П р о д а в щ и ц я — Так. (радісно) І навіть 41 є!