Полуденний демон маршрутки

Сьогодні, в абсолютно тверезому стані мені спала думка, здивуватись якій мені несподівано прийшло в голову в стані іншому. А саме: «Я приймаю на себе всіх демонів цих пацанів, шо сидять в маршрутці». Генеза її приблизно — тіпа, так, я не є самий святий тут, те, що мені приходить до голови, мабуть, кожному приходило; і тут вже не думка, а просто розуміння – «Я приймаю на себе всіх демонів цих пацанів, шо сидять в маршрутці».

Так ось, зараз я цій думці, пригадавши, реально дивуюсь. Я собі побачив, як темні сфери якогось негативу, — нехіть, нечистота або збочення, — особистісно представлені та кружляючи в метафізичному світі пасажирів, побачивши мене, зраненого адама, тупо починають стібататися з мого стану, тупо цькування. А то чо ж, виходячи з маршрутки, ні з ким не розмовлявши, почуваєш себе в повному гамні?

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*