Я так думаю...

Список будь-якої партії повинен бути списком команди професіоналів. Чим більш різноманітніші галузі представлені в партії, та такими спеціалістами, що заслуговують на всезагальну повагу та пошану, тим ймовірніше вона зможе перемінити життя України. Така партія має шанс.

Хто може бути такою партією? Та ніхто.

Сьогодні, в абсолютно тверезому стані мені спала думка, здивуватись якій мені несподівано прийшло в голову в стані іншому. А саме: «Я приймаю на себе всіх демонів цих пацанів, шо сидять в маршрутці». Генеза її приблизно - тіпа, так, я не є самий святий тут, те, що мені приходить до голови, мабуть, кожному приходило; і тут вже не думка, а просто розуміння – «Я приймаю на себе всіх демонів цих пацанів, шо сидять в маршрутці».

Так ось, зараз я цій думці, пригадавши, реально дивуюсь. Я собі побачив, як темні сфери якогось негативу, - нехіть, нечистота або збочення, - особистісно представлені та кружляючи в метафізичному світі пасажирів, побачивши мене, зраненого адама, тупо починають стібататися з мого стану, тупо цькування. А то чо ж, виходячи з маршрутки, ні з ким не розмовлявши, почуваєш себе в повному гамні?

Малій вже рочок!.. Подарунком, який ми з дружиною вирішили зробити для малої, буде фотоальбом. За рік назбиралась незліченна кількість фото - пологовий будинок, перше купання та зістригання нігтиків, Хрещення, усмішки, пасіння коників та тосі-тосі, перша хвороба та стаціонар, гарні миті та прикольні какашки)

Боже мій! Ти шукаєш мене? Чого-бо хочеш від мене? У мене немає нічого, що могла б Тобі дарувати. Від часу нашої останньої зустрічі нічого не відклала для Тебе. Нічого... Жодного доброго вчинку. Бо була надто втомлена. Нічого... Жодного доброго слова. Бо була надто смутна.

Що творить культуру – людина, чи ж вона сама себе? Чи може таке бути, що культура розвивається згідно закладеного в ній певного принципу, що механічно формує її за алгоритмом на несвідомому рівні суб’єкта культури – людини? І яка роль в цьому відводиться людині? Що є вона в абстрактній множині знаків та символів, що формують її духовний світ? Така діалектика активного та пасивного початків культурної формації людини не може оминути увагою наявність об’єктивного світу мови культури. В ній, в мові, ми можемо більш свобідно та неупереджено, знову ж таки, діалектично поглянути на людину, її носія.

Якщо ми захочемо дати загальну характеристику людській цивілізації у вселенському аспекті, як такій, що є з-посеред усіх космічних фактів, то ми опишемо її як спільність істот наділених інтелектом, що освоює навколишню матеріальну та нематеріальну дійсність опосередковано, за допомогою техніки. Техніка – ось той шлях, що обрало людство. Техніка та технічне – спосіб, який люди нашої землі всезагально та історично обрали для підпорядкування оточуючої дійсності власним цілям. Чому так сталось? Чи не тому, що цей спосіб найпростіший, бо не вимагає вміння споглядати, очікувати та зусиль скерованих на духовне вдосконалення?

Львів - це не тільки будівлі, як багато помилково думають. Львів - це колоритні люди, це персонажі. А цей пост - фоторепортаж лише однієї прогулянки літнім днем.

Найікавіше у Львові - львівські музиканти. У вівторок можна зустріти лише постійних, т.зв. "акул" бруківчастої сцени. Так, як вони відчувають атмосферу Львова, може лише той, хто просто зупиниться та послухає їх, або просто побуде біля них...

Яка шляпка!

А ось цього жебрака я вже давно мріяв зфоткати. Але він відвернувся від камери. Коли я йому кидаючи гривню у відерце та дякуючи (за те шо він такий є! Справжній лвівський жебрак, що тримає стиль та дотримується охайності) запитав, як його звати, він мене відшив. Відчувалось, що він реально ображений на життя. Але запам'ятайте його, та коли побачите, киньте йому скільки не шкода! Бо без такого типажу Львів був би не Львовом.

Потім мені на шляху трапились якісь німці, що в національних строях плотників подорожують світом. Дивно... Дивно, що в плотників є національні строї. Але що це дійсно так, то хлопець продемонстрував мені бляху ремня, де був зображений їх герб.

"В XIX в., когда формальная логика еще не отпочковалась от гносеологии, когда анализ процессов познания незаметно превращался в анализ "гносеологической эмпирии" (ощущений, представлений, аналогий и т. д.), было невозможно нащупать и осознать внутреннюю логическую связь логики знания и логики познания". ("Творческое мышление как предмет логики (проблемы и перспективы)" В.С. Библер 1975)

Гносеологія – наука про знання. Епістемологія – наука про пізнання. Про буття і Про буттєвість. Тому їх і не ототожнювали. В питаннях ж логіки стосовно знання та пізнання проступає виникнення нової теорії діалектичної єдності цих двох понять. Бо знання як результат та знання як процес постають діалектичним єдним в розумінні їх як творчість.  Бо творчість може  бути і буттям і буттєвістю... ...Кажись розумію про шо Біблер каже.

Життя ставить невідкладні задачі. І слава Богу! Бо так би і закис в своїх нігілістичних станах. Просто, деякі ситуації не залишають вибору. Бо вибір стає настільки очевидним, що не діяти стосовно його було б дибілізмом. Це треба бути лохом, шоб і надалі діяти всупереч волі і не на користь собі, натомість, користь з того буде видобувати інший...

А якщо по суті, то я не бачу сенсу працювати в компанії яка виплатила мені останню зарплату в розмірі 948 грн. Тобто, я навіть не відчуваю обов'язку відпрацьовувати ще два тижні після заяви про звільнення.

Так, я погоджувався з тим, що необхідно шукати собі альтернативу, навіть коли мені виплачували 1200. Але при такій ситуації... Чи буде незаконним, якщо я не буду допрацьовувати? Бо ця компанія не гарантує мені стабільності. І я не можу довіряти компанії-міліонеру (!), яка не може мені гарантувати нормальний заробіток.

А це мій відкритий лист стосовно цієї ситуації. Так, на всяк випадок. Може, і щоб отримати вашу, читачі, підтримку. Бо я не хочу відчувати, що в мене нема вибору і окрім даної роботи, завдяки якій я утримую родину, в мене немає інших шансів. Я не хочу бути заручником ситуації. Я не хочу бути одним з п'ятиста працівників компанії, яким втирають, що вони кращі і поза компанією ще треба пошукати роботу, де б так ставились до своїх працівників, як тут. По факту (даний заробіток - свідоцтво цьому) - мене, та моїх колег тупо обманюють, вішаючи лапшу про лояльність, співпрацю, команду!.. Залишитись - значило б зрадити своїй сім'ї, собі, піддатись системі, що робить з мене тупо виконавця, машину, без вибору та майбутнього.

Я не вийду на роботу! Попердня робота ставить мене в ситуацію необхідності шукати собі іншу. Аріведерчі! І... (скажу наостанок), мені шкода, що так стається... Бо мені, сцуко, подобалось там працювати! Мені подобалась моя робота, і я її виконував із захопленням! Все це схоже на те, що ви мені дали мрію, і ви ж її розбили!.. Вдячність?.. Самі подумайте, чи може вона лишитись?

Сьогодні в ресторані "Лівий берег" відбулась така розмова:

К л і є н т - А що це у вас буде?

О ф і ц і а н т - Вечір присвячений Соломії Крушельницькій. Буде презентація книги про неї.

К л і є н т - Та-а? А вона буде?

А в магазині взуття почув таке:

К л і є н т к а - У вас є такої моделі 40 розмір?

П р о д а в щ и ц я - Так. (радісно) І навіть 41 є!