Знакові системи в культурі

 

Мова культури – це універсальна форма осмислення реальності, в яку ніколи не перестають залучатися нові образи, уявлення, поняття та інші смислові конструкції. Мова культури, це також сукупність знакових способів вербальної та невербальної комунікації, які об’єктивують культуру етносу, виявляють її етнічну специфіку і віддзеркалюють її взаємодію з культурами інших етносів. Тому мова культури – це зміст, що історично виникає, розвивається і змінюється.  Мова культури – це ті засоби, символи, знаки, тексти, що дозволяють людям вступати у комунікативні зв’язки один з одним та орієнтуватися в просторі культури. Культура ж, у свою чергу, для нас постає як текст.
Французські вчені, представники структуралізму К. Леві-Стросс, Ж. Дерріда, Ж. Лакан, М. Фуко та інш. запропонували досліджувати цей «текст» методом природничих наук, включаючи формалізацію, математичне моделювання та інформатику. Вихідним пунктом для вчених була лінгвістика, що завдяки швейцарському вченому Ф. де Соссюр то його послідовникам на поч. ХХ ст. набула рис точної науки. Розроблений Соссюром структурний метод був перенесений на вивчення інших сфер духовного життя людини.
Структуралізм робить акцент на дослідженні форм, в яких протікає духовна культуротворча діяльність людини: загальнолюдських універсалій всезагальних схем та законів діяльності людини. Ці всезагальні форми позначені поняттям структури. Під структурою ми можемо розуміти сукупність відносин, що лишаються стійкими протягом тривалого історичного періоду або ж в інших регіонах світу. Ці всезагальні форми діють як несвідомі механізми, що регулюють всю духовно-творчу діяльність людини. Як стверджує К. Леві-Стросс, «несвідоме має в собі структуру, тт. сукупність регулярних залежностей суспільних відносин, що впроваджені в індивіда та перекладені на мову повідомлень».
Отже, в структуралізмі ми знову зустрічаємося з концепцією колективного несвідомого, що знаходиться в підвалинах культури. Але якщо у К.Юнга в якості таких первинних підстав постають архетипи, то в структуралізмі – знакові системи. З точки зору структуралізму, всі культурні системи – мова, міфологія, релігія, творчість, література, традиції, обряди – можуть розглядатися як знакові системи.
Розвиток знакових систем здійснюється шляхом збільшення числа різних систем, що виокремились з певної гіпотетичної єдиної системи. До сфери вираження цієї системи відносяться природна мова, матеріальні засоби комунікації, до сфери змісту – релігія та міфологія. Таким чином стає можливим проведення паралелей між знаковими системами різних культур. Також глибшому розумінню культур та встановленню зв’язку між ними сприяє те, що реалії нової, сучасної духовної культури не знищують та не змінюють реалій старої, але проникають в неї уживаючись з нею.
Отже ціль структурного аналізу полягає в пошуку системотворчого фактора наявної культури, у винайденні єдиних структурних закономірностей певної множини культурних об’єктів. Такий системотворчий фактор-структура постає не просто як «скелет» того чи іншого культурного об’єкту, але як сукупність правил, згідно яких при перестановці елементів з одного об’єкту виникає інший. Така однотипність виявляється не за рахунок відкидання різниць цих об’єктів, а шляхом спростування цих відмінностей в монолітну течію перемінних варіантів єдиного абстрактного зразка.
Методологія структуралізму безумовно дала позитивні результати при об’єктивній оцінці формування культур та їх взаємодій. Але такий формалізований підхід залишив «за бортом» саму людину як суб’єкт культури в її творчій ініціативі та пошуках художнього виразу. Чи може структурний аналіз дати відповідь на питання, звідки виникає творча іскра митця та який механізм його творчості? Наразі, проблема світогляду художника здіймається над структурою знакових систем як ірраціональний чинник, що діє всупереч всім природничим методам та формалізованим схемам. Ми не можемо сказати, наскільки іншою буде культура завтра, але ми точно знаємо, що вона буде тією самою культурою, що і багато днів тому, вона залишиться мовою, що виражає наш духовний світ.

Мова культури – це універсальна форма осмислення реальності, в яку ніколи не перестають залучатися нові образи, уявлення, поняття та інші смислові конструкції. Мова культури, це також сукупність знакових способів вербальної та невербальної комунікації, які об’єктивують культуру етносу, виявляють її етнічну специфіку і віддзеркалюють її взаємодію з культурами інших етносів. Тому мова культури – це зміст, що історично виникає, розвивається і змінюється.  Мова культури – це ті засоби, символи, знаки, тексти, що дозволяють людям вступати у комунікативні зв’язки один з одним та орієнтуватися в просторі культури. Культура ж, у свою чергу, для нас постає як текст.

Французські вчені, представники структуралізму К. Леві-Стросс, Ж. Дерріда, Ж. Лакан, М. Фуко та інш. запропонували досліджувати цей «текст» методом природничих наук, включаючи формалізацію, математичне моделювання та інформатику. Вихідним пунктом для вчених була лінгвістика, що завдяки швейцарському вченому Ф. де Соссюр то його послідовникам на поч. ХХ ст. набула рис точної науки. Розроблений Соссюром структурний метод був перенесений на вивчення інших сфер духовного життя людини.

Структуралізм робить акцент на дослідженні форм, в яких протікає духовна культуротворча діяльність людини: загальнолюдських універсалій всезагальних схем та законів діяльності людини. Ці всезагальні форми позначені поняттям структури. Під структурою ми можемо розуміти сукупність відносин, що лишаються стійкими протягом тривалого історичного періоду або ж в інших регіонах світу. Ці всезагальні форми діють як несвідомі механізми, що регулюють всю духовно-творчу діяльність людини. Як стверджує К. Леві-Стросс, «несвідоме має в собі структуру, тт. сукупність регулярних залежностей суспільних відносин, що впроваджені в індивіда та перекладені на мову повідомлень».

Отже, в структуралізмі ми знову зустрічаємося з концепцією колективного несвідомого, що знаходиться в підвалинах культури. Але якщо у К.Юнга в якості таких первинних підстав постають архетипи, то в структуралізмі – знакові системи. З точки зору структуралізму, всі культурні системи – мова, міфологія, релігія, творчість, література, традиції, обряди – можуть розглядатися як знакові системи.

Розвиток знакових систем здійснюється шляхом збільшення числа різних систем, що виокремились з певної гіпотетичної єдиної системи. До сфери вираження цієї системи відносяться природна мова, матеріальні засоби комунікації, до сфери змісту – релігія та міфологія. Таким чином стає можливим проведення паралелей між знаковими системами різних культур. Також глибшому розумінню культур та встановленню зв’язку між ними сприяє те, що реалії нової, сучасної духовної культури не знищують та не змінюють реалій старої, але проникають в неї уживаючись з нею.

Отже ціль структурного аналізу полягає в пошуку системотворчого фактора наявної культури, у винайденні єдиних структурних закономірностей певної множини культурних об’єктів. Такий системотворчий фактор-структура постає не просто як «скелет» того чи іншого культурного об’єкту, але як сукупність правил, згідно яких при перестановці елементів з одного об’єкту виникає інший. Така однотипність виявляється не за рахунок відкидання різниць цих об’єктів, а шляхом спростування цих відмінностей в монолітну течію перемінних варіантів єдиного абстрактного зразка.

Методологія структуралізму безумовно дала позитивні результати при об’єктивній оцінці формування культур та їх взаємодій. Але такий формалізований підхід залишив «за бортом» саму людину як суб’єкт культури в її творчій ініціативі та пошуках художнього виразу. Чи може структурний аналіз дати відповідь на питання, звідки виникає творча іскра митця та який механізм його творчості? Наразі, проблема світогляду художника здіймається над структурою знакових систем як ірраціональний чинник, що діє всупереч всім природничим методам та формалізованим схемам. Ми не можемо сказати, наскільки іншою буде культура завтра, але ми точно знаємо, що вона буде тією самою культурою, що і багато днів тому, вона залишиться мовою, що виражає наш духовний світ.

 

Техніка як соціокультурний феномен

Ми не можемо навіть уявити собі наше людське суспільство, яке б вело своє існування не виокремлюючись з природи та, подібно до людей народу Наві з фільму «Аватар», в освоєнні навколишнього середовища застосовувало б лише власні фізичні та духовні сили.

Колись мене вразила така думка, що якби людина винайшла свого часу не колесо, а, скажімо, якийсь трикутник або квадрат, які могли би звершувати переміщення предметів (уявімо, що за допомогою телепортації:)), то соціальна та культурна еволюція пішли б абсолютно іншим шляхом, а цивілізацію, що постала б в наслідок такої технічно-альтернативної парадигми навіть неможливо було б порівняти з нашою, настільки вони були б різними. Вищезгаданий фільм «Аватар» режисера Ф.Кемерона якраз демонструє конфлікт, що постав внаслідок зустрічі двох таких цивілізацій, де земна техногенна цивілізація, огорнута пристрастю до накопичення та збагачення, навіть не готова вбачати в населенні планети Пандора іншу цивілізацію, суспільство з високою культурою співіснування та освоєння дійсності.

Що ж таке це – «техніка», що взяло у полон нашу історію, дійсність та розум? Поняття «техніка» ми можемо розуміти у вузькому значенні, як «сукупність штучних засобів людської діяльності, насамперед матеріальних знарядь праці, що підвищують її ефективність у різних галузях життєдіяльності суспільства у виробничій і невиробничій сферах»* . Але навіть і в повсякденні ми прибігаємо до вживання цього поняття у ширшому філософсько-світоглядному плані. Тоді «техніка» ми вживаємо як синонім поняття «технічного», тт. на означення такої «сутнісної ознаки людської діяльності, що необхідно використовуючи певну методологію та схематичну послідовність, забезпечує можливість реалізації мети та досягнення цілі» . Таке поняття технічного охоплює різноманітні форми прояву в нашому житті – інформаційні (технічне знання), діяльності (техніка праці), речовин (знаряддя діяльності), комунікативні (органічно-технічні відносини між людьми та відповідні їм норми та стандарти, напр. техніка спілкування, техніка кохання), управлінська (техніка управління).  Суть техніки як технічного відображає побудову людиною суб’єктно-об’єктних відносин, її організацію світу та способи діяльності на принципах ефективності, оптимальності та раціональності. Принципи, що роблять техніку тим, чим вона є, причиняються до того, що людина в своїй технічній діяльності виходить поза природу, виокремлюється з неї, усамітнюється, та лишається сам на сам зі своїми прагненнями. Ефективність відображає співвідношення між кінцевим результатом діяльності (ефектом) і витраченими зусиллями чи ресурсами. Оптимальність означає міру узгодженості безпосередньої мети діяльності з кінцевою. Раціональність є міра доцільності діяльності з точки зору повноти реалізації  її технічних можливостей (технічна раціональність) і з боку відповідності певним суспільним нормам і цінностям (аксіологічна раціональність). Завдяки останньому принципу, аксіологічній раціональності, наш світ ще знаходиться у відносній незалежності від свавілля технократизму, зумовленого технологічним детермінізмом, коли абсолютизується роль науки і техніки та недооцінюється вплив на них соціальних факторів, коли людина стає технічним інструментом для досягнення цілі зацікавлених в цьому хто його знає кого, коли нехтується довкілля, коли рубається гілляка, на якій сидимо…

Технікою людина демонструє свою незгоду з задумом Творця. Технікою людина демонструє слабкість свого духу та ницість перед лицем природи. Прикро лише те, що назад немає дороги. Я, сидячи в комфортній квартирі багатоповерхівки та клацаючи по клавіатурі ноутбука, можу лише у мрії або (якби міг) у якійсь досконалій медитації огорнути думкою Всесвіт та стати з ним єдністю, жити з ним його гармонійним життям. На разі я лише спостерігаю боротьбу суб’єктивних цілей з об’єктивною дійсністю, де заради ілюзорної перемоги задіюється ще більше техніки. В такій боротьбі вже втрачається зв’язок кінцевої цілі з безпосередньою, домінує лише безпосередня мета, а до чого все йде, так ніхто й не знає…  Порушується принцип оптимальності. Техніка приречена…

* Соціальна філософія. Короткий енциклопедичний словник. – Рубікон, К., 1997 – ст. 355

* Там само


 

Один день колоритного Львова.

Львів — це не тільки будівлі, як багато помилково думають. Львів — це колоритні люди, це персонажі. А цей пост — фоторепортаж лише однієї прогулянки літнім днем.

Найікавіше у Львові — львівські музиканти. У вівторок можна зустріти лише постійних, т.зв. «акул» бруківчастої сцени. Так, як вони відчувають атмосферу Львова, може лише той, хто просто зупиниться та послухає їх, або просто побуде біля них…

lviv_lvov_lwow

lviv_lvov_lwow

lviv_lvov_lwow

Яка шляпка!

А ось цього жебрака я вже давно мріяв зфоткати. Але він відвернувся від камери. Коли я йому кидаючи гривню у відерце та дякуючи (за те шо він такий є! Справжній лвівський жебрак, що тримає стиль та дотримується охайності) запитав, як його звати, він мене відшив. Відчувалось, що він реально ображений на життя. Але запам’ятайте його, та коли побачите, киньте йому скільки не шкода! Бо без такого типажу Львів був би не Львовом.

lviv_lvov_lwow

Потім мені на шляху трапились якісь німці, що в національних строях плотників подорожують світом. Дивно… Дивно, що в плотників є національні строї. Але що це дійсно так, то хлопець продемонстрував мені бляху ремня, де був зображений їх герб.

lviv_lvov_lwow

lviv_lvov_lwow

lviv_lvov_lwow

lviv_lvov_lwow

Творче мислення, як предмет логіки.

«В XIX в., когда формальная логика еще не отпочковалась от гносеологии, когда анализ процессов познания незаметно превращался в анализ «гносеологической эмпирии» (ощущений, представлений, аналогий и т. д.), было невозможно нащупать и осознать внутреннюю логическую связь логики знания и логики познания». («Творческое мышление как предмет логики (проблемы и перспективы)» В.С. Библер 1975)

Гносеологія – наука про знання. Епістемологія – наука про пізнання. Про буття і Про буттєвість. Тому їх і не ототожнювали. В питаннях ж логіки стосовно знання та пізнання проступає виникнення нової теорії діалектичної єдності цих двох понять. Бо знання як результат та знання як процес постають діалектичним єдним в розумінні їх як творчість.  Бо творчість може  бути і буттям і буттєвістю… …Кажись розумію про шо Біблер каже.

Відкритий лист про розбиті мрії:(

Життя ставить невідкладні задачі. І слава Богу! Бо так би і закис в своїх нігілістичних станах. Просто, деякі ситуації не залишають вибору. Бо вибір стає настільки очевидним, що не діяти стосовно його було б дибілізмом. Це треба бути лохом, шоб і надалі діяти всупереч волі і не на користь собі, натомість, користь з того буде видобувати інший…

А якщо по суті, то я не бачу сенсу працювати в компанії яка виплатила мені останню зарплату в розмірі 948 грн. Тобто, я навіть не відчуваю обов’язку відпрацьовувати ще два тижні після заяви про звільнення.

Так, я погоджувався з тим, що необхідно шукати собі альтернативу, навіть коли мені виплачували 1200. Але при такій ситуації… Чи буде незаконним, якщо я не буду допрацьовувати? Бо ця компанія не гарантує мені стабільності. І я не можу довіряти компанії-міліонеру (!), яка не може мені гарантувати нормальний заробіток.

А це мій відкритий лист стосовно цієї ситуації. Так, на всяк випадок. Може, і щоб отримати вашу, читачі, підтримку. Бо я не хочу відчувати, що в мене нема вибору і окрім даної роботи, завдяки якій я утримую родину, в мене немає інших шансів. Я не хочу бути заручником ситуації. Я не хочу бути одним з п’ятиста працівників компанії, яким втирають, що вони кращі і поза компанією ще треба пошукати роботу, де б так ставились до своїх працівників, як тут. По факту (даний заробіток — свідоцтво цьому) — мене, та моїх колег тупо обманюють, вішаючи лапшу про лояльність, співпрацю, команду!.. Залишитись — значило б зрадити своїй сім’ї, собі, піддатись системі, що робить з мене тупо виконавця, машину, без вибору та майбутнього.

Я не вийду на роботу! Попердня робота ставить мене в ситуацію необхідності шукати собі іншу. Аріведерчі! І… (скажу наостанок), мені шкода, що так стається… Бо мені, сцуко, подобалось там працювати! Мені подобалась моя робота, і я її виконував із захопленням! Все це схоже на те, що ви мені дали мрію, і ви ж її розбили!.. Вдячність?.. Самі подумайте, чи може вона лишитись?

Підслухане сьогодні

Сьогодні в ресторані «Лівий берег» відбулась така розмова:

К л і є н т — А що це у вас буде?

О ф і ц і а н т — Вечір присвячений Соломії Крушельницькій. Буде презентація книги про неї.

К л і є н т — Та-а? А вона буде?

А в магазині взуття почув таке:

К л і є н т к а — У вас є такої моделі 40 розмір?

П р о д а в щ и ц я — Так. (радісно) І навіть 41 є!

День народження найвпливовішої людини в Україні — Захер-Мазоха.

Що не кажи, а Назарук — то потужний в думці хлоп. Мутити такі акції, прості та такі, що трохи примушують подумати, та ще з усмішкою — то талант!

Ось так у ЛЬвові відсвяткували день народження найвідомішого львівянина Захер-Мазоха — з присмаком мазохізму, що особливо відчувається зараз, в міжвиборчому періоді. Про це і свідчив напис на плакаті «Mazox.ua», що складався з колажу фотографій українських політиків — «минуло 174 роки, а нам все більше це подобається…» На підтвердження цьому «звичайний» українець-виборець-мазохіст за гроші, що йому кидали, вкидав до виборчої скрині бюлетні за одного з двох кандитатів у президенти.

Махохізм по-Львівські

mazoch - кафе

З такого кута зору організатори перформенсу навіть дужі праві у ствердженні, що Леопольд — найвпливовіша людина України. І ці вибори — найяскравіший тому показник.

Автобус «Велика Кишеня».

Хоч Львів і має власний автобусний завод, але продукцією його тішиться не дуже часто, — занадто дорога вона для місцевого бюджету. Але нещодавно зустрів справжню автобус-кишеню, покликанням якої є розвантажити трафік Сихів-Центр. Таких довжелезних я не бачив навіть у столиці. Це ж ризикнули виставити його на вузенькі вулички міста левів! Але дай їм Бог щастя, бо роблять добру справу. Тільки в скільки обійшовся він нашим городянам, в ціну одного або двох, то теж одному Богу відомо.

Автобус на Сихів

Ера «Аватар»

не хочу співати меморанди, але радію, коли ніщо не забороняє мені це зробити!
Аватар — дивовижно потрібний фільм, настільки гарно продуманий в усіх відношеннях, що аж приємно, бо все сприймалось настільки живо і з таким наростаючим почуттям дитячого захвату, що хотілось все раз більше віддатись тому почуттю, який надавав фільм, до переживання якого так запрошувала головна героїня свого хлопця… клЁвий, клёвий фільм, шо не кажи!
Три години сплошної бомби!!! Комфорт глядацької уваги був на максимально високому рівні. Не вгадав з коханою, правда, трохи місцями в залі, брали шо було (нармально як по касі здєлали також, га?), хотілося б поближче, але і так було на шо подивитись. Спасибі цим чувакам, шо розроблюють такі нові технології, бо це вражало! в мене спочатку був стрём, що мене шось буде напрягати в цих окулярах, тіпа — «от, Вітя, уявляй собі, що це так…», трохи скептично до цього підходив, але я досить швидко призвичаївся до 3D (ви вибачте, що я вже такий колхозник) і, вимушений сказати, є якийсь прикол в цьому, є, є… А як цей прікол, що це не анімація, ні графіка, а реально людина грає? Ось тому дивишся — і віриш, переживаєш! Віриш, шо і в тебе є якась така душа, яка робить тебе людиною, розумієш взагалі, що значить бути людиною. Хоча ні, якраз саме вирішувати глядачу приходиться , в чому ж заключається людяність, тобто, давати собі відповіді на такі прості, загальні питання, коли лише так чи ні, і бачити їм підтвердження тут же на екрані, дозволяти надалі собі мріяти, мріяти, що це і я так можу! В мене під час перегляду фільма також було те саме пароноїдальне відчуття, як і у головного героя (ніколи не пам’ятаю на імена) стосовно свого місця перебування. Мені так само не хотілось прокидатись в реальному світі, аби тільки цей фільм як можна довше не закінчувався! До речі, вони в цій подачі персонажа, як мені здається, трохи недопрацювали (хоча загально робота виконана на всі сто), бо не може так людина настільки одухотворена так паскудно, зневажливо місцями, ліниво ставитись до дійсності, хай би яка вона не була. а то запустив собі бороду, тіпа, борець за права людини і гайда хничить. 
А так вобще, образ героя нічо створений. Позитивно вчить свободи. І херня, шо фільм по шаблону снятий, — герой-одиночка, принцип «Попелюшка», та «торт в морду — теж смішно», — основну ідею кінематрографа Америки — СВОБОДА, передали супер. Це однозначно фільм, який приречений на культовість. Це нова ера Аватар.

Хата — миле та рідне слово кожному українцю

Вже дуже давно я збираю матеріал про найпопулярніше слово для назв комерційних структур у Львові. Популярне воно також і в Україні загалом, але ніде, як у Львові, ви не зустрінете його так часто — слово «ХАТА».

Першими, кого можна згадати — монстрів «хатнього» бізнесу: фаст-фуди «Пузата Хата» та «Картопляна Хата».

Пузата хата

Картопляна хата

Пузата хата

Картопляна хата

Наступними, кого можна відмітити — адаптація східної екзотики до української дійсності — «Япона Хата»,

ЯпонаХата

ЯпонаХата

та адаптація вуличної торгівлі до вимог споживацької культури — «Чебуречна хата».

Чебуречна хата

Хочеться згадати також іншого представника фаст-фудівських «хат», який вже рік, як зник. Мабуть, не пережили економічної кризи. А шкода… Бо вуличні лоточки «Пиріжкова хата» дуже тішили львівське студентство своєю продукцією. Та й фото я не маю…

Далі — кафе. Їх, мабуть, більше, ніж я знаю. Популярною є назава «Смерекова хата», хто б сумнівався. Але зустрічається і більш креативний підхід.

Солодка хатинка

І все ж таки, ще багато пов’язаного зі словом «хата» відносять саме до їжі та пиття.

Хлібна хата

Весела хата

Слідуєм далі — агенство нерухомості «Львівська хата», та інтернет-магазин меблів «Меблева хата».

Магазин «Хата рибака», що знаходиться по вул. Вузька,3.

Хата рибака

Журнал «АвтоХата» — Автохата.

Інтернет-клуб «Хата-net».

Хата-net

Яскравим прикладом того, що Україна є пограниччям Сходу та Заходу, та взірцем лояльності в своєму інтер-становищі, є поява «Шаурма-Хаус» у львівському «хатньому» просторі. Та й взагалі, «Шаурма-Хата» було б зрадою національних інтересів.

Шаурма

Ось так. Що не кажи, а слово «ХАТА», мабуть, найбільш миле та рідне слово для будь-якого українця. Може з-за того він хоче її відтягнути від усього згубного, десь так на край?..